ГУРТОК ЯК ФОРМА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

 

                                                                                                                                                                                                         Шрамко О.О.,

                                                                                                                                                                                                                                          аспірантка кафедри педагогіки

                                                                                                                                                                                                                                        та методики початкової освіти

                                                                                                                                                                                                                                   Глухівського національного

                                                                                                                                                                                                                                педагогічного університету

                                                                                                                                                                                                                                    імені Олександра Довженка

 

ГУРТОК ЯК ФОРМА СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

У статті розглядається актуальність проблеми використання гурткової роботи як форми соціалізації учня. Подано інформацію про мету, принципи,особливості структури і роботи гуртка.

Ключові слова:краєзнавство, гурток, секція.

Виховання підростаючого покоління для кожної нації є найважливішим складником національної культури. Передача всіх культурно-історичних традицій батьків, дідів і прадідів завжди гарантувала вічність життя нації.

З огляду на це виникає необхідність пошуку нових підходів до визначення змісту виховання й освіти, до створення особистісно зорієнтованої моделі навчання дітей молодшого шкільного віку.

Народознавство ‑ ключ до пізнання національного духу, усвідомлення неповторності й самобутності кожного народу, його індивідуальних рис у загальній структурі людської цивілізації. Народознавство ‑ система знань про конкретнийнарод, особливості йогопобутуі трудової діяльності,національний характер,світогляд, історико-культурний досвід,родовід,спосіб життяівиховання, рідний край [1].

Аналіз дидактичної, психологічної і методичної літератури з проблемами зародження і становлення краєзнавства дозволяє стверджувати, що шкільне краєзнавство пройшло неоднозначний шлях свого розвитку.

В Україні на початку ХХ ст. наукові краєзнавчі дослідження проводили П. Тутковський, С. Рудницький, С. Шацький (запропонував програму вивчення мікросередовища з метою його педагогізації), М. Костриця (праці з методики організації краєзнавчих досліджень), М. Крачило (туристко-краєзнавчої роботи), В. Біленкін і В. Левін (праці з розвитку краєзнавчої культури). Науково-педагогічні проблеми шкільного краєзнавства розробили М. Баранський, І. Іванов, К. Строєв та ін. Б. Ковбас, Ю. Данилюк, В. Пірка, Ю. Штюрмер (сучасні вітчизняні педагоги) визначають, що краєзнавство у поєднанні з туризмом ‑ це організована під керівництвом учителя багатогранна навчально-освітня, пошуково-дослідницька та суспільно корисна діяльність школярів у процесі вивчення краю [2].

Важливого значення педагогічним основам краєзнавства у навчанні і вихованні школярів надавав В. Сухомлинський [3]. Він відкривав перед вихованцями всю красу рідної Батьківщини.

Важливою державною справою краєзнавство стає у сучасних умовах розбудови української держави, коли йому належать відповідальні функції із суто навчальними ‑ відродження духовності формування національної самосвідомості нашого народу.

Тому у процесі викладання рідної мови особливе місце треба відводити використанню краєзнавчого, а особливо лінгвокраєзнавчого матеріалу.

Краєзнавство – всебічне вивчення рідного краю, накопичення досвіду емоційно позитивного ставлення та активного дослідження певної території [2; 16]. Краєзнавство – один із ефективних засобів патріотичного і морального виховання. Значний досвід використання вчителями початкових класів регіонального матеріалу як засобу соціалізації учнів переконує в тому, що включення регіонального компонента в лінгвістичну освіту школярів не вимагає перегляду традиційного змісту навчання української мови. Він має гармонійно входити у процес вивчення фонетичного, лексичного, граматичного, орфографічного, орфоепічного матеріалів.

Однією з дієвих форм (роботи) вивчення і використання краєзнавчого матеріалу в навчально-виховному процесі є гурток. Саме гурток як форма позакласної роботи ‑ це найоптимальніший майданчик для розвитку внутрішніх сил дитини, джерело її особистісного самовираження і самовдосконалення.

Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст.), Закон України «Про позашкільну освіту» [4; 6] передбачає розвиток позашкільної освіти шляхом розгортання широкої мережі гуртків, клубів за інтересами, творчих об’єднань. Важливе місце у формуванні особистості дітей та підлітків посідає туризм і краєзнавство. У процесі активного пізнання історії рідного краю, витоків національної культури, знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків у юних туристів-краєзнавців виховується почуття чутливості, доброти, дбайливого ставлення та поваги до історії краю.

Різноманітна за формою позакласна робота дає учням можливість проявити свою ініціативність, лідерські якості, розширити кругозір, поглибити знання з краєзнавчого мовного матеріалу.

Участь учнів початкових класів у такій роботі забезпечує виховання соціокультурної компетентності особистості, яка усвідомлює свою приналежність до певного регіону, етносу, нації, здатної виявити, засвоїти, зберегти і передати знання попередніх поколінь.

Саме тому, метою статті є проаналізувати краєзнавчий гурток як засіб соціалізації дитини.

Туристсько-краєзнавча діяльність є найбільш оптимальними формами позакласної роботи для учнів початкових класів.

Туристсько-краєзнавча діяльність характеризується надзвичайною різноманітністю її організаційних форм. Найпоширеніші з них: гурток, секція, клуб, товариство.

Гурток‑ організація осіб, об’єднаних для спільної діяльності, спільних занять і т. ін. [5, 202]. «Гурток ‑ це об’єднання вихованців, учнів і слухачів відповідно до їх нахилів, здібностей, інтересів до конкретного виду діяльності з врахуванням їх віку, психофізичних особливостей, стану здоров’я» [6]. Гурток– це об’єднання учнів одного або різного віку, зацікавлених у додатковому отриманні знань з краєзнавства. Гурток є найбільш гнучкою формою роботи, яка стає осередком, відправною точкою цілої низки позакласних заходів.

Робота краєзнавчо-туристичних гуртків підпорядкована вимогам програм, які розроблені Міністерством освіти України.

Членами гуртка стають школярі, які цікавляться предметом. Для забезпечення наступності в роботі гуртка, цілеспрямованого розширення і поглиблення знань учнів, для розвитку у них практичних умінь і навичок слід добиватися стабільності складу гуртка.

Секція‑ це об’єднання вихованців, учнів і слухачів для проведення дослідницької, пошукової та експериментальної роботи з різних проблем науки, техніки, мистецтва, а також за спортивно-технічним, туристсько-краєзнавчим або іншим напрямом діяльності[6]. Секція ‑первинна форма шкільних краєзнавчо-туристичних учнівських об’єднань (гуртків, клубів, товариств), їх складова частина. Кількість членів кожної секції гуртка, як правило, не перевищує десяти. Це дає можливість ефективно керувати роботою кожного учня, зокрема і всією секцією в цілому.

Висока оцінка гурткової роботи невипадкова. Саме гурток дозволяє поєднувати і використовувати різноманітні форми позакласної роботи. Шкільний гурток базується на знаннях, отриманих на уроках. Він дає можливість організувати систематичні заняття за певною програмою і з постійним складом. Робота в гуртку перетворює учнів на активних помічників вчителя, як в проведенні позакласних заходів, так і уроків. Для виховання національно зорієнтованої мовної особистості, носія національних традицій доцільно в початковій школі створювати ономастичні (топонімічні) або фольклорні гуртки.

Мета створення гуртка підвищення інтересу до локальних регіональних особливостей мови, усної народної творчості, традицій культури; розширення та поглиблення знань учнів з фольклору рідного краю, пропаганда етнографічних знань серед школярів.

Робота гуртків здійснюється в двох напрямах:

1) теоретичному (стаціонарні форми): бесіди, лекції, доповіді, конференції, вікторини самостійна робота, уявні подорожі по країні, краєзнавчі олімпіади, шкільні краєзнавчі естафети, конкурси, виставки, вікторини, оформлення стінгазет, листування і обмін краєзнавчою літературою, видання результатів роботи та інші заходи, що проводяться на місці, в умовах школи, населеного пункту;

2) практичному (туристичні форми): екскурсії, походи, прогулянки, одноденні і багатоденні походи, подорожі на різних видах транспорту, експедиції.

Успіх роботи гуртка залежить від уміння, бажання, ініціативи і знань його керівника.

На думку українських учених-краєзнавців М. Костриці й В. Обозного, «учителі застосовують різноманітні форми краєзнавчо-туристичної роботи з учнями, пам’ятаючи, що краєзнавство не існує без туризму, а туризм – без краєзнавства. Адже тільки туризм надає шкільному краєзнавству дієвого творчого, суспільного характеру»[7].

Серед основних завдань роботи гуртка, формування соціальної активності учня, поглиблення інтересу до вивчення фольклору, розширення знань з регіонального краєзнавства.

В основу шкільного краєзнавства покладені наступні принципи:

−    духовно-культурної спрямованості,який передбачає діяльність краєзнавців відповідно до завдань відродження духовності і національної свідомості, формування високої громадськості;

−    науковості,який передбачає глибоке вивчення науково-методичної літератури, широких зв’язків із спеціалістами, консультування тощо;

−    комплексності і систематичності,який передбачає організацію краєзнавчого виховання вивчення одночасно по різним напрямкам і впродовж певних проміжків часу;

−    плановості і наступності,який передбачає розгортання краєзнавчо-туристської роботи на основі продуманої програми досліджень, складеної на певні відрізки часу. Наступність у краєзнавчій роботі досягаються встановленням зв’язку між різновіковими групами або об’єднаннями школярів і дорослих;

−    зв’язку краєзнавчо-народознавчої роботи з навчально-виховними завданнями школи, який полягає у реалізації краєзнавчо-народознавчого принципу у навчанні і вихованні школярів;

−    оптимального поєднання краєзнавчо-туристичної роботи із суспільно-корисною діяльністю,яке досягається на основі тісних контактів туристсько-краєзнавчих об’єднань з місцевими організаціями, науковими установами та іншими організаціями;

−    поєднання дитячого самоуправління з педагогічним керівним краєзнавчо-народознавчою роботою.Самодіяльність учасників краєзнавчої роботи полягає у самостійному рішенні учнями під керівництвом педагогів всіх організаційних питань проведення пошукової роботи і оформлення матеріальних результатів досліджень;

−    популяризації краєзнавчо-народознавчої діяльності,яка полягає у тому, що результати краєзнавчо-народознавчої роботи обов’язково повинні бути відповідним чином оформлені та представлені для широкої громадськості.

Основними методами роботи гуртка будуть: опрацювання наукової, науково-популярної літератури, довідкової літератури, спостереження, групове та самостійне здобуття інформації (пошук і запис зразків фольклорної творчості).

Під час гурткової роботи учні залучаються до поглибленого вивчення духової спадщини народу, займаються пошуково-дослідницькою роботою, розвивають самостійність й ініціативність, отримують практичні вміння та навички, вчаться систематизувати і паспортизувати зібраний матеріал.

Для успішного проведення такої роботи здійснюється підготовка учнів через бесіди, доповіді, створення і захист проектів, оформлення і виставку наукових публікацій для детальнішого ознайомлення, зустрічі з місцевими краєзнавцями, фольклористами, проведення тематичних вечорів, виховних заходів, родинно обрядових свят.

У роботі з організації краєзнавчого (фольклорного, ономастичного) гуртка необхідно виходити з того, що для досягнення мети, необхідно прикласти наступні зусилля:

1.   Постійно розширювати науково-методичну базу викладання.

2.   Стимулювати науково-пошукову, пізнавальну активність учнів;

3.   Велику увагу приділяти якості добору та систематизації мовного краєзнавчого матеріалу;

4.   Використовувати гурткову роботу для розвитку пізнавального інтересу в учнів та розширення їх знань із краєзнавства.

Постійно розвиваючи (підтримуючи) інтерес учнів до занять, необхідно не тільки різноманітити методи і прийоми роботи, поєднувати теоретичні і практичні заняття, але уміло їх чергувати: лекції змінювати екскурсією, переглядом діафільмів, прослуховування і обговорення доповідей, рефератів, походом або переглядом кінофільму, слайдів і тому подібне.

Цікавою формою роботи може бути складання словника свят, звичаїв, обрядів, тлумачення не зрозумілих слів із зразків народної творчості (колядок, щедрівок, прислів’їв, приказок і т. д.), словника зразків народної мови.

Залучення учнів початкових класів до краєзнавчо-пошукової роботи вносить у систему навчальної і виховної роботи доступність, конкретність, емоційне забарвлення, з’являються елементи допитливості, пошуку і забезпечує одержання учнями за допомогою учителя і різноманітних джерел відповідей на запитання, що виникають у процесі навчання і хвилюють школярів. Таким чином, шкільне краєзнавство є важливим засобом підвищення ефективності уроків української мови і позаурочних заходів, а головне, – воно сприяє тому, щоб реальний навчальний зміст з української мови сприяв формуванню в учнів соціальної компетентності.

Література:

1.    Советский энциклопедический словарь / гл. ред. А. М. Прохоров. –  3-е изд. – М. : Сов. энциклопедия, 1985. – 1600 с., ил.

2.    Пангелов Б. П. Организация и проведение туристско-краеведческих путешествий : учеб. пособие / Б. П. Пангелов. – К. : Академиздат, 2010. – 248 с.

3.    Сухомлинский В. А. Проблемы воспитания всесторонне развитой личности / В. А. Сухомлинский / Избр. произв. : В 5-ти т. – К. : Рад. школа, 1979. – Т.1.

4.    Государственная национальная программа «Образование»(«Украина XXI века»).

5.    Большой толковый словарь современного украинского языка / сост. и главн. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ирпень: ВТФ «Перун», 2004. – 1440 с.

6.    Закон Украины «О внешкольном образовании» // Образование Украины .– 2000. ‑ № 31.

7.    Кострица М. Ю. Школьная краеведческо-туристическая работа / М. Ю. Кострица, В. В. Обозный. – К. : Высшая школа, 1995. – 223 с.

Опитування

Вітаємо!

foto
Вітаємо переможців ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів МАН України!
Адреси розташування веб-сайтів:

Волинське територіальне відділення МАН

Рівненське територіальне відділення МАН

Житомирське територіальне відділення МАН

Київське обласне територіальне відділення МАН

Київське територіальне відділення МАН

Чернігівське територіальне відділення МАН

Сумське територіальне відділення МАН

Львівське територіальне відділення МАН

Тернопільске територіальне відділення МАН

Хмельницьке територіальне відділення МАН

Вінницьке територіальне відділення МАН

Черкаське територіальне відділення МАН

Полтавське територіальне відділення МАН

Харківське територіальне відділення МАН

Луганське територіальне відділення МАН

Закарпатське територіальне відділення МАН

Івано-Франківське територіальне відділення МАН

Чернівецьке територіальне відділення МАН

Кіровоградське територіальне відділення МАН

Дніпропетровське територіальне відділення МАН

Миколаївське територіальне відділення МАН

Запорізьке територіальне відділення МАН

Севастопольське територіальне відділення МАН

Севастопольське територіальне відділення МАН Київське територіальне відділення МАН Івано-Франківське територіальне відділення МАН