Цуканова Валерія Борисівна
Повернутись
Цуканова Валерія Борисівна- випускниця 2012 року Білоцерківського навчально-виховного об’єднання «Перша Білоцерківська гімназія – школа І ступеня» - переможець IІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України у 2012 р. (секція історичного краєзнавства, І місце).
Випускниця відродженої в незалежній Україні славетної Білоцерківської гімназії, Валерія Цуканова – сьогодні студентка Національного університету «Києво-Могилянська академія», Президентський стипендіат.
Свій шлях до вершин престижного академічного знання Валерія торувала змалку, наполегливо засвоюючи шкільні курси основ наук. У дівчини широке коло інтересів: вона цікавиться англійською мовою, журналістикою, з акторською майстерністю декламує улюблені поезії, пише вірші. Найбільший інтерес талановитої гімназистки завжди викликала історія.
Спливали гімназійні роки, і в старших класах уроки історії вже не могли задовольнити допитливий юний розум й залишали для Валерії більше запитань, ніж пропонували відповідей. Справжнім вікном у світ науки для дівчини, більше ніж на рік молодшої від своїх однокласників, стали заняття гімназійного осередку Малої академії наук України, які вже багато років незмінно веде знана у місті, регіоні, країні, безкорисливо віддана справі свого життя, педагог-історик Потильчак Світлана Йосипівна. Складовими успіху на цьому шляху стало й сімейне виховання, культивовані в родині Валерії небайдужість, повага і цікавість до минулого своєї Батьківщини.
У дискусіях, розмовах з учителькою-наставницею, бесідах із фахівцями-істориками, дитяча зацікавленість учениці шкільним предметом поступово переростала в серйозне прагнення до пошуково-дослідницької роботи. Понад усе юну гімназистку вабили невідомі, а точніше забуті, занедбані невдячними нащадками драматичні сторінки повоєнної історії її рідного міста Білої Церкви – столиці Середнього Поросся, славного своїм минулим і традиціями. Її історично-краєзнавча студія – «Забутий некрополь: поховання іноземних військовополонених у Білій Церкві в повоєнний період (40-ві рр. ХХ - початок ХХІ ст.)» - не лише відкрила практично не відому широкому загалу сторінку минулого рідного краю, але й стала прикладом для сучасників, як, не скотившись на манівці байдужості, зберегти історичну пам'ять для нащадків.
Валерія Цуканова твердо переконана, що лише той народ матиме майбутнє, який, не цураючись минулого, творить сьогодення на уроках історії, бо та нікому не прощає байдужості й безпам’ятства.
