Кондратюк Володимир Андрійович
Повернутись
Моєю філософією життя є чесна щоденна робота.
Стараюсь жити сьогоднішнім днем,
тому що завтра вже буде пізно, буде щось нове, інше.
Час плине дуже швидко, тому треба встигнути якомога більше.
ВОЛОДИМИР КОНДРАТЮК
Кондратюк Володимир Андрійович народився 14 лютого 1936 року в сім’ї службовців в смт Чорний Острів Кам’янець-Подільської (сьогодні Хмельницької) області. Дитинство пройшло у важких умовах. Батько служив в армії, пізніше навчався у Вінницькому медичному інституті. Працювала одна мама – то вчителькою молодших класів, то зоотехніком у колгоспі. Зарплата була мізерна, а треба було якось жити і помагати батькам. Тому, коли маленькому Володимиру виконалося 6 років, він настояв щоб його відвели у школу. Вчителька запевняла батьків, що хлопчику навчання скоро набридне. Але не сталося як гадалося, школярик виявився наполегливим і сумлінним. Так Володимир став самим молодшим учнем школи.
Воєнні, післявоєнні роки, переїзд батьків з одного місця на інше в пошуках роботи не кращим чином відбивалися як на здоров’ї, так і на навчанні Володимира. Сім’я поступово зростала. В 1944 році народився брат, у 1954 – сестра. В 1946 році після закінчення батьком Вінницького медичного інституту, сім’я переїхала в Тернопільську область.
Після закінчення в 1953 році Підволочиської середньої школи Володимир вступив до Львівського державного медичного інституту. Вибір санітарно-гігієнічного факультету певною мірою був обумовлений спеціальністю і авторитетом батька, який в той час працював головним лікарем Підвочиської райсанепідстанції.
Трудову діяльність Володимир Кондратюк розпочав у 1959 році. З дипломом санітарного лікаря на хвилі романтики і патріотизму поїхав на роботу в Казахстан в Джамбульську обласну санітарно-епідеміологічну станцію на посаду завідувача паразитологічним відділом. Робота була напруженою, оскільки в літній час на півдні значно зростала кількість харчових отруєнь і інфекційних захворювань шлунково-кишкового тракту. Але для молодого спеціаліста все було новим і цікавим. З’явився перший професійний досвід. У цей час була написана і опублікована його перша наукова стаття.
Ще зі студентських років Володимир мріяв продовжити навчання в аспірантурі. Спочатку він думав вступити на кафедру гігієни харчування Львівського медичного інституту. Але пізніше, як згадує Володимир Андрійович, вирішив поїхати туди, де його ніхто не знає. В 1961 році він вступає до аспірантури на кафедру загальної гігієни в Алма-Атинський медичний інститут. За 3 роки виконує і захищає кандидатську дисертація за темою „Санитарно-гигиеническая характеристика рек Чу и Таласс и подземных вод их долин как источников питьевого водоснабжения.” Так розпочалася для Володимира Андрійовича серйозна наукова діяльність за напрямком вивчення і гігієнічної оцінки питної води різного призначення.
Володимир Андрійович Кондратюк свій професійний шлях пройшов від асистента, доцента до професора, завідувача кафедри. Основним місцем роботи став Тернопільський медичний інститут, нині державний медичний університет ім. І.Я.Горбачевського, в якому він працює і досі. Працюючи в інституті, серед молоді, Володимир Андрійович свою педагогічну роботу завжди поєднував з науковою. На кафедрі керував науковою темою по обґрунтуванню гранично допустимих концентрацій шкідливих хімічних речовин у воді водоймищ господарсько питного водопостачання. У співпраці, ним було розроблено, а згодом затверджено МОЗ
СРСР понад 25 гігієнічних нормативів як для відкритих водойм, так і для екіпажів літальних апаратів. Дані наробки отримали подальший розвиток в дисертаційних роботах молодих науковців, у розробці підручникового матеріалу, статей. У 1989 році Володимир Андрійович блискуче захистив докторську дисертацію на тему: „Гигиенические основы регламентации химического состава регенерированной питьевой воды для экипажей летательных аппаратов”. У 1991 р. йому надано вчене звання професора кафедри загальної гігієни з екологією. В 1995 р. Володимир Андрійович став членом-кореспондентом, а в 2000 р. дійсним членом (академіком) Української Екологічної Академії наук.
За час трудової діяльності ним було опубліковано біля 200 наукових робіт, в тому числі 4 монографії, з яких два підручники для студентів, один довідник для практичних лікарів. За участі Володимира Андрійовича написано і захищено 5 кандидатських дисертацій. Він є постійним учасником наукових конгресів, з’їздів, симпозіумів, конференцій.
Як талановитого педагога і науковця у 1995 році Володимира Андрійовича запрошують до новоствореного Тернопільського відділення Малої академії наук України. Так почався новий етап в житті досвідченого викладача. Робота з обдарованою молоддю надихнули Володимира Андрійовича на нові дослідження і проекти. А з іншого боку, його зустрічі з кращими учнями шкіл міста і області, наукове керівництво їх пошуковими роботами стали поштовхом для активного розвитку експериментально-дослідницького напрямку серед учнівства Тернопільської МАН.
Вихованців у Володимира Андрійовича завжди було багато, і до кожного з них у талановитого педагога був особистий підхід. Така творча співпраця згодом показала високий результат: багато з його учнів стали переможцями обласних і всеукраїнських конкурсів-захистів, успішно вступили до провідних вузів України, здобули професію лікаря, педагога, дехто став науковцем.
Для прикладу…
Випускниця Тернопільської ЗОШ № 3 Мисула Наталя за час навчання у Малій академії виконала науково-дослідницьку роботу за темою „Кадмій як чинник антропогенного забруднення довкілля і токсичного впливу на організм ссавців”. Вона провела не тільки екологічні дослідження, але й на щурах вивчила вплив хлориду кадмію на печінку. Наталя пройшла всі етапи конкурсу: клас, школа, місто. Здобула призове місце у фіналі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України, отримала перше місце у Конкурсі юних раціоналізаторів та винахідників, а також у конкурсі „Природа-людина-виробництво-екологія” в секції екології, взяла участь у Міжнародному етапі конкурсу Intel-Еко та виборола можливість представляти Україну у США. На шляху до перемоги багато в чому їй допомогло знання іноземних мов. Під час останнього перебування у ліцеї “Дуода” в місті Нім (Франція) Наталя виступила з доповіддю на тему екології. Зараз вона є студенткою Тернопільського державного медичного університету ім. І.Я. Горбачевського.
Цікаві роботи виконували учні і в районних філіях Тернопільської МАН. Випускник ЗОШ № 1 міста Бережани Котик Роман вивчав фізичний розвиток учнів Бережанської державної української гімназії. Результати проведених досліджень дали змогу оцінити за антропометричними ознаками фізичний розвиток дітей та були використані для виявлення причин відхилень фізичного розвитку дітей і розробки місцевої програми дій, що включало проведення профілактичних заходів. Робота успішно пройшла всі етапи конкурсу і була визнана однією із кращих на всеукраїнському рівні. Роман успішно закінчив школу, вступив до Української стоматологічної академії і одержав фах лікаря-стоматолога.
Робота Інеси Барни мала еколого-дослідницький характер – проводилося еколого-краєзнавче дослідження річки Нараївки в межах Бережанського району. Одержані результати, науково опрацьований матеріал був оформлений у цікаву науково-дослідницьку роботу, що було високо оцінено журі ІІІ етапу Всеукраїнського конкурсу-захисту МАН. Після закінчення Бережанської гімназії Інеса за результатами співбесіди вступила зразу до двох однопрофільних вузів, але перевагу віддала Українському національному медичному університету ім.О.Богомольця.
Окремої уваги заслуговують також дослідницькі роботи Видиша Назара, Лотоцької Світлани, Колосок Людмили, Василюка Леоніда та багато інших.
Незважаючи на поважний вік, Володимир Андрійович завжди у дії. Крім основної роботи він займається науково-громадською діяльністю. Володимир Андрійович є головою Тернопільського обласного відділення Наукового товариства гігієністів України та Тернопільської обласної Наукової ради Всеукраїнської екологічної ліги. Також він член Атестаційної комісії при обласній санепідемстанції, член редакційної колегії журналу „Екологічний вісник”, його часто запрошують до постійних і тимчасових комісій.
«Свої сили, – говорить Володимир Андрійович, – я завжди черпав з природи. Із захоплень мене завжди приваблювала її краса сезонів, зміни та особливості. Природа дуже мудра.
Особливо люблю спостерігати за бджільми. Їх поведінка, працездатність, організованість – вражаюча. Ніколи не відмовляюсь від можливості попрацювати в полі, на городі, в садку. Це найбільше для мене задоволення і відпочинок».
Володимир Андрійович є великим прикладом для молодого покоління. Адже його думки, мрії та справи активізують, зацікавлюють, надихають кожного, хто хоч раз мав можливість з ним поспілкуватись.
