«МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ»

Не забувай: «DOCENDO DOCEMUR» –

«навчаючи, учусь», збагачуюсь, розвиваюсь!

Людмила Іванова


Із статті Іванової Л.І.

«Учителювання. Етюди»

(Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004. – №22-23)


«Що таке моє життя? Велика утома, велике напруження, великий клопіт і, мабуть, велика насолода. Коли приходиш у галасливий клас, в якому на тебе очікують завзяті, в’їдливі й дотепні учні, що скористаються щонайменшою твоєю помилкою, щоб одразу ж продемонструвати ці свої таланти, і тобі вдається загасити ту їхню в’їдливість і зацікавити, коли доб’єшся того, що вони починають працювати і задавати непрості питання, і щиро відповідати на твої, і творити, і працювати душами, і плакати гарячими слізьми над запропонованими тобою творами, і сперечатися, і за щось пробачати тобі (за неточність, чи за втому, чи тимчасову дратівливість), коли ці учні стають твоїми дітьми і ти відчуваєш духовний контакт з ними, – приходить велика насолода. І ти забуваєш про свої напруження і втому і йдеш, щаслива, до своєї сім’ї, якій доведеться вислухати про твоє задоволення.

Я дуже щаслива у своїх учнях! Серед них мені зустрілося багато непересічних, талановитих, з оригінальними думками, наполегливих, яскравих, шляхетних, витончених... У багатьох своїх учнів я вчуся, бо їх молодий мозок може простежити те, чого ще ніхто не побачив. Багатьма я захоплююся. Перед деякими шанобливо схиляюся, вражена не лише їхньою талановитістю, а й виключними людськими якостями. З деякими з них я проводила (й проводжу) наукові дослідження, і я хочу висловити велику подяку цим дітям за те величезне творче задоволення, що я отримала, коли працювала з ними.

Між моїми учнями вже багато філологів, і я відчуваю гордість за це й провину перед ними, бо підштовхнула їх на «важкий хліб». Проте я радію, що дехто з них явно переріс мене (серед них вже є аспіранти, викладачі ВНЗ), що вони закохані у свою спеціальність...

Я можу безкінечно говорити про них, бо вони такі різні, такі незбагненні, хай навіть часом ледачі й примхливі, але завжди такі хороші, такі цікаві, я їх так люблю! І я всім своїм учням бажаю щастя й радості в житті! Дякую Вам, Діти, Мої Учні, що вчилися у мене: ви збагатили мене своїм спілкуванням! Завдяки вам, Мої Учні, я вважаю, що професія вчителя хай важка, але ж і щаслива, бо вона дарує (хоч і вимагає) стільки любові! Вона щоденно тренує мозок і душу, вона не дає серцю «заскорузнути», окреслює перспективу нашого буття... Ця професія не усуває незлагоди життя, не вирішує матеріальні проблеми, від неї багато мороки, яка рідко компенсується чимось «вигідним» у повсякденному житті. Але винагорода за всі зусилля лежить у дещо іншій площині, у неї інший вимір!.. І хай це здається дивним більшості людей, але вона, та винагорода, досить велика, попри всі негаразди й злиденне життя, на яке приречене все учительство!»


Із особової справи Л.І.Іванової.

«Автобіографія»

1951 р. – народилась в м. Києві.

Навчалась в школі № 11 м.Жданова Донецької обл. Талановита вчителька російської мови та літератури Азісова А.А. закохала в літературу, тим самим визначила вибір професії.

Університет: ДонДУ, філологічний факультет, російське відділення.

Натхненний професор Гіршман М.М. Неповторна Дмитрієва Л.С. – науковий керівник. Дипломна робота «Сюжет роману М.А.Булгакова «Майстер та Маргарита». Диплом третього ступеню на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт, грамота з відзнакою на Всесоюзному конкурсі (1980 р.).

1976 р. – вихователь ГПД СШ № 45 м.Жданова.

1978 р. – втеча зі школи з обіцянкою собі: «Більше ніколи в житті...»

Лаборант кафедри російської як іноземної в Жданівському металургійному інституті.

1980 р. ‑ заміжжя. Чоловік – науковець, математик. Талановита, широко освічена людина, витончена особистість. Переїзд до міста Донецька.
Моя сім'я


Старший лаборант кафедри російської мови як іноземної Донецького політехнічного інституту. Сумісник кафедри. Специфічна робота з іноземними студентами.

1981 р. – народження дитини. Син. Хвороби – численні й жахливі. Перспективи – найсумніші! Одна думка: врятувати такий беззахисний і такий безмежно дорогий клубочок життя!

Звільнення з роботи. Боротьба за дитину. Переїзд до Макіївки.

1983 р. – вихователь ГПД восьмирічної школи № 71 міста Макіївки. Після народження сина діти тепер здаються цікавими істотами.

1984 р. – народження другого сина. Щастя! І знову – дитячі хвороби. Проте, роботу більше не кидаю.

1986 р. ‑ переведена вчителем російської мови та літератури. Перший досвід. Досягнення та невдачі, здається, що останніх більше. Проте, учні люблять літературу (на мій внутрішній подив).

1994 р. ‑ переведена учителем української мови та літератури до ЗОШ № 49 м. Макіївки. Старші класи. Це – неймовірна авантюра (посеред року! з «російської» одразу на «українську»!). Оволодіння новим предметом і рейтинговою системою. Важко й цікаво!

Надзвичайно талановиті учні: професійна насолода! Одна з цих «перших» учениць (я її до цього учила в НСШ № 71 «російській» – Данилова-Журавська Оксана) стала теж учителькою української літератури (спершу в школі, ПТУ, потім – у ВНЗ) – це перша «наслідувальниця».

1995 р. – керівник методоб’єднання ЗОШ № 49.

1999 р. ‑ початок роботи з учнями в МАН. Усі «мої академіки» стали студентами-філологами.

2000 р. – перша перемога в МАН: Марія Панфілова отримала диплом III ступеню на обласному етапі конкурсу.

З цього року – співпраця з професором ДонДУ Гіршманом М.М., який консультує моїх «академіків» (дуже вдячна я цій людині, що стільки уваги, зацікавленості, часу присвятила моїм учням виключно через те, що вони здаються талановитими й потребують підтримки. Роль професора Гіршмана величезна в самовизначенні багатьох з цих дітей, у їхніх успіхах, та й у моїх власних теж, бо й я була колись його студенткою. Не менше вклала душі й Діана Василівна Дубініна, керівник «Юного філолога», президент відділення філології та мистецтвознавства МАН: всі мої учні неодмінно учаться в «ЮФ», вона кожного знає, про кожного піклується).

Захоплюю МАН(ом) сина Олеся: він теж пише й успішно захищає роботу з математики.
Моя гордість - Олег Міннуллін

2001 р. – зустріч з надзвичайно обдарованим учнем – Олегом Міннулліним. Блискучий розум, ерудиція, безумовний філологічний хист, працездатність – все це привело потім до перемоги.

Переведена вчителем української мови та літератури до міської гімназії.

Продовжую роботу в МАН: Міннуллін Олег і ще одна дівчинка.

Працюю із Шатохіною Наталкою, непересічною поетесою.

2002 р. ‑ абсолютна перемога Олега Міннулліна – диплом І ступеню на Всеукраїнському конкурсі-захисті учнівських наукових робіт. (Він і далі, в університеті, робить блискучі успіхи; зараз вже аспірант, гордість філологічного факультету ДонНУ.) За співробітництво з Олегом – грамота Міністерства освіти та науки України.

Доля мене зводить з дівчиною глибокого й сильного таланту Оксаною Шуруй. Робота з нею виявилася важкою, але й плідною. За два роки ми створили з нею 5 робіт. Дві з них перемогли на Всеукраїнському конкурсі учнівських робіт «Об’єднаймося ж, брати мої!» (2003 р., 2004 р.), 2 – на обласних конкурсах «Золоте перо» (2003 р.) та «Творча юнь Донбасу» (2003 р.), за що (в сукупності) Оксана стала лауреатом Регіональної програми «Обдаровані діти».

2003 р. ‑ три перемоги Оксани Шуруй.

Атестація. Вища категорія. Учитель-методист. «Відмінник освіти України» (за першу перемогу Оксани в конкурсі «Об’єднаймося ж, брати мої!»).

2004 р.– ми з Оксаною направили одну велику роботу (дослідницький есей) на різні конкурси («Об’єднаймося ж, брати мої!» і «Шевченко в серці моєму!») – на обох конкурсах вона стала переможцем. Друга робота (дослідження) отримала диплом II ступеню на обласному етапі конкурсу МАН.

Окрім Оксани, цього року я працювала й з іншими дітьми з 11 та 7 класів. Влад Зозульчак із 7 класу брав участь у обласному етапі конкурсу «Об’єднаймося, брати мої!» із досить цікавим оповіданням. Цей хлопець – моє нове відкриття.

Перші публікації в журналах видавництва «Основа».

2005 р. – перша спроба дослідницької діяльності Влада Зозульчака; його доповідь на конференції «Юного філолога» при ДонНУ. Влад усіх присутніх здивував своїм ґрунтовним підходом до дослідження (найбільш вражало поєднання молодого віку: 8 клас – та серйозності роботи).
Мої "академіки"


2006 р. – Влад Зозульчак (9 кл.) отримав диплом І ступеню на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту МАН і диплом III ступеню у фіналі. Перемога!

На пропозицію к.ф.н. Ж.В.Клименко брали участь із учнями 6 класу у Всеукраїнському конкурсі видавництва «Навчальна книга» (м.Київ) на кращий малюнок до твору із зарубіжної літератури. Васіна Женя стала переможцем конкурсу. Результат – надрукований малюнок на форзаці підручника Ж.В.Клименко «Зарубіжна література. 6 клас. 2006 р.» Ми дуже пишалися!

«Зробили» із шестикласниками два розкішних урока – рольові ігри. Ці уроки саме «зробили», бо до них довго готувалися: діти: самі писали сценарій, готували обладнання, костюми, розробляли інтер’єр тощо.

Знову публікації в журналах видавництва «Основа».

2007 р. – Влад Зозульчак пішов із гімназії до філологічного класу ліцея при ДонНУ. Жаль! Але наша співпраця продовжується, бо він про те прохає. Ця співпраця знову плідна: Влад отримав диплом І ступеню на обласному етапі конкурсу-захисту МАН і диплом III ступеню на всеукраїнському етапі.

Із семикласниками знову робимо урок-диспут з елементами інсценізації. Семикласники беруть участь у різних конкурсах.

2008 р. – Працюю з двома дітьми над дослідженнями. Результат маємо хороший: Христина Захаренко отримала диплом II ступеню на обласному етапі конкурсу-захисту МАН, а Влад Зозульчак – диплом І ступеню на обласному та всеукраїнському етапах конкурсу-захисту. Перемога в хлопця абсолютна!

Ціла зграйка восьмикласників бере участь у конкурсі «Об’єднаймося ж, брати мої». Цього разу вже з якимись перемогами: Долгальова Юля зі своєю драмою на шість дій – лауреат обласного етапу конкурсу, а Пуліна Ільміра з дослідницькими етюдами – переможець обласного етапу конкурсу, учасник Всеукраїнського етапу.

З восьмикласниками провели нову рольову гру та урок-захист проектів пам’ятників.

Готую матеріали до публікації.


Із портфоліо учителя

Іванової Л.І.


Мій девіз: «В ім’я моїх дітей я особисто зацікавлена в майбутній долі світу» (Бел Кауфман).

Моє кредо:

1. Учити треба так, щоб дитина зрозуміла, що отримані на твоїх уроках знання їй конче потрібні.

2. Учити треба так, щоб дитина повірила тобі, твоїй щирості і небайдужості.

3. Пам’тай: світ прагне творців! Твоє завдання ‑ в кожній дитині розбурхати творця, примусити її повірити у свої потенційні сили, спонукати до життєтворчості.

4. Ніколи не бреши дітям! Бо це руйнує душі.

5. Ніколи не пропонуй дітям малохудожні твори, бо це руйнує дитячий смак і твій авторитет як фахівця.

6. Будь послідовною у своїх вимогах, але не будь безкомпромісною – будь гнучкою, бо дитина – не автомат, і невблаганність дорослих може щось зламати в її довірі до світу.

7. Сприяй розвитку духовної сфери особистості учня. Переконай дітей, що добро в космічному масштабі завжди перемагає, хоч іноді здається, що це не так!

8. Люби дітей і учи їх любити світ!


Моя педагогічна мета: виховати духовно розвинену, освічену, компетентну людину, грамотного читача, здатну до життєтворчості особистість.

Мій напрямок педагогічних зусиль: формування життєвої компетентності в учнів та розвиток творчих здібностей засобами словесності.


Публікації

1. Учителювання. Етюди //Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004.– №22-23.– С.44-46

2. Концепція життєтворчого навчання //Управління школою. – 2005.– №1. – С.2-11

3. Як принц Едвард та принцеса Василина житло шукали: Урок розвитку мовлення. 6 клас // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006р. –№7. – С.16-20

4. Від духовних потреб дитини – до життєвої компетентності // Освіта ХХ1 століття: проблеми та перспективи. Матеріали міської науково-практичної конференції 23 квітня 2006 року.: Макіївка, МЦ, 2006 – С.18

5. Як принц Едвард та принцеса Василина житло шукали. Опис приміщення //Уроки розвитку зв’язного мовлення/ Упорядник К.Ю.Голобородько – Х.: Видавництво „Основа”, 2006. – С.51-63

6. Особливий художній світ Олександра Гріна (нові акценти в знайомій темі) // Зарубіжна література в школі. – 2007. – №6. – С.13-19

7. Від духовних потреб дитини – до життєвої компетентності // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007.– №12. – С.2-6

8. Від духовних потреб дитини – до життєвої компетентності (спостереження-міркування учителя-практика) // Управління школою. – 2007. – №13.– С.7-11

9. Козацтво в творах Т.Г.Шевченка. Урок-рольова гра в 6 класі //Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. – №17-18. – С.39-43